Ненавиджу всю ту паперову бюрократію, яка нафіг нікому не треба!!!
Ненавиджу безголових людей, що ще вірять у чесність і порядність нашої влади!
Ненавиджу Міністерство освіти і науки України, за те що воно має своїх освітян і науковців як хоче і скільки хоче!
Ненавиджу міліцію і суд, що саджає за грати невинних людей, поки всі злочинці з екрану телевізора твердять, які вони хороші!
Ненавиджу Мінздрав України за те що воно аж ніяк не думає про здоров’я своїх громадян, а скоріше за повноту кишень своїх міністрів!
Ненавиджу тупих лікарів, які ставлять неправильні діагнози, та ще й корчать з себе невинних ягнят!
Ненавиджу того, бля, медика який погрожує мені виключенням з університету, через те що в мене нема щеплення проти краснухи, від якого я в 14 чи 15 років сама свідомо відмовилася ще у школі!
Ненавиджу це суспільство під яке я, з якогось дива, повинна підлаштовуватися!
Ненавиджу нашу цивілізацію, яка знищує МОЮ землю і мене разом з нею!
И как же всё-таки больно услышать оскорбления от такого родного и близкого человека,как папа!И не верится что он мог такое сказать!КАК ЭТО ВСЁ НАДОЕЛО!НАДОЕЛО ПЛАКАТЬ!!!
Замість того, щоб почитати/погуляти/подзвонити... я мовчки допиваю свій кефір. Мені сьогодні хочеться саме цього... кефіру... і горіхів... і...........
"- Стати, ким би стати? Тільки б не твоєю тінню..."
Колись давно, себто ще в дитсадку, я хотіла бути лікарем. Я давала уколи своїм іграшкам, у баночках з-під "ревіту" робила всякі настоянки, правда не на спирту а на воді, а потім мама їх таємно викидала. Я "лікувала" і годувала всіх бездомних котів і собак, після чого коти від мене стали тікати, а собаки... собаки мене чогось ще досі люблять, особливо, коли я їм кісточки приношу. Я робила операції хрущам, правда після цього вони чомусь вже не літали... Раз навіть прийшлося робити штучне дихання курчаткові, що впало в відро з водою і... воно вижило)
А впринципі... Ким я тільки не хотіла бути...
В мене колись було крісло-гойдалка. Я приводила всіх своїх друзів, якимось чином розміщувала їх всіх у тому кріслі і ми уявляли що летимо в космічному кораблі. Іграшки були інопланетянами, а ліжко - невідомою планетою... Кілька раз, та що там кілька - постійно, крісло переверталося, ми уявляли, що нас трусить у кільці метеоритів... Скоро мама крісла таки здихалася...
Потім були різні серіали типу Робін Гуда (Ех...), Ксени, Тарзана... Ми билися на дерев’яних мечах, грали у міжпланетні війни, перебігали дорогу біля самісінької машини на повному ходу (поки один дядя не сказав нам кілька "хороших" слів)...
А що було б, якби я зараз стала тим самим лікарем??? Може поїхала б кудись у Африку послом доброї волі, чи як там їх називають, і як добрий доктор Айболить лікувала б усіх хворих і немічних.
А може я стала б прокурором і саджала всіх злочинців у тюрми???
А може я їх звідти навпаки витягувала б... за великі гроші звісно.
А може, а може...
А хто його знає...
Моє навчання доходить до екватора, треба й справді думати ким бути...
...Ця пляма на кухні... підтоплений сюрприз від наших сусідів на День Незалежності... вона так схожа на Африку....
Африку... Африку... Африку...
А може я ще встигну сходити в магазин і купити горіхів?..
Приношу извинения за молчание. Пришлось раньше приехать в столицу и разобраться с миллионом дел, а интернет в общежитии резко "умер". Освобожусь и доберусь до сети - обязательно всем отвечу и напишу много интересного! :)
аааа..наконец-то я здесь, наконец-то я добралась до дома..и вообще наконец я сижу просто на диване..)ех.. я устроилась на три работы! ура..записалась на курсы при институте,дальше, котег решился набиратся мозгов и занимается с репититором по двум языкам это английский и украинский язык..украинский язык-это сплошной один матюк, ужас..вообщем, я домой прихожу вся ватная, котег-вата и мне это в кайф..я прихожу когда все спят в городе...я прихожу и тишина такая..мм..ей надо прсто уметь наслаждатся..я как упомяналось взялась за ум, и взяла книгу Стивена Кинга "Зона покриття" читати на украинскьой мови, первые две страницы я ели осилила, теперь ищу эту же книгу в русском варианте..а еще я прочитала целую статью про пиво, и оказывается что в пиве есть женские гормоны..и когда женщина пьет пиво в большем кол-ве, то у нее начинаются там опухоли всякие, а мужчина становится женщиной..и у него там появляются кучу проблем..фе..поэтому меньше алкоголя, больше активной жизни!!!!надеюсь что в конце следущей недели меня ждет подарок, который мне подготовит Ланачка, вообщем всем улыбаюсь и машу..ваша котег-Вата
Ще вчора помітила, що тримати мишку мені зручніше в лівій руці, прокручувати колеско краще середнім пальцем, а ЛКМ мучити безіменним. І тепер от думаю, що якби добре було писати обома руками. Стомилася права на лекції писати всякі там рівняння - звалила все на ліву, а сама гайда без роботи лежати на столі. Попробувала писати лівою - виходить не дуже гарно, навіть як на мене. Тепер ставлю собі задачу - навчитися писати.
А тепер питання: Що за таракани зараз в мене в голові і чим їх труїти???
Пам’ятаю колись полюбляла вірші Шарля Бодлера. Чомусь зараз, саме в цей момент мені згадався ось цей (спеціально знайшла і надрукувала саме у перекладі Драй-Хмари, бо в іншому мені не дуже подобається):
Пригадай кохана, той ранок погожий,
І те літо чудове, ясне,
Як при стежці крутій на гранітному ложі
Ми побачили падло страшне
Розчепіривши ноги в повітрі недбало,
Наче жінка цинічна, ласна,
Воно черево голе своє оголяло
Й парувала звідтіль трутина.
І розпечене сонце днювало на трупі,
Щоби гниль цю до краю спалить.
І вернути природі все те, що докупи
Вона міцно з’єднала на мить.
Мов над пишною квіткою небо здіймалося,
Над бундючим оцим кістяком,
Ви зомліли як стій, чи це вам здавалося?
Нестепний був сморід кругом.
Над гнилизною мошок дзижчали мільйони,
А з дірок оцього лахмана
Виповзали гидкої черви батальйони,
І текли мов густа рідина.
Все це падало вниз або вгору легко,
Наче хвиля блискуча, пливло,
І здавалося від когось надихнуте тіло,
Намножалось, двигтіло, жило.
І сповнився простір дивним шумом музичним,
Ніби то шаруділа вода,
Або зерно, що віяльним рухом ритмічним,
Його в віялку сам накида.
В позатираних формах були тільки мрії
Наче шкід, недоладний на взір,
Що його довершити не має надії
Той митець, що задумав цей твір.
За камінням стурбована сука стояла.
Та злим оком дивилась на нас,
І смакуючи падло, усе пильнувала,
Чи до нього вернутись на час.
Але й вам обернутись в цю напась - о горе -
Доведеться, мій світе, ясний.
В цю потворну заразу, о радісне зоре,
Моя пристасте, янголе мій.
Так, моя королево, вам прийдеться гнити,
Після таїнств останніх страшних.
Під травою, під цвітом рястим плісневіти
Між кісток спопелілих, бридких.
Так скажіть же, красо, хробакам, що в жалобі
Поцілунками тіло пожруть.
Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,
Божествену і форму, і суть...
А ви хотіли, щоб вам у такому стилі вам присвятили вірш?.. Власне я - не дуже...
Кактуси зів’яли...
Ковтаючи якусь потаємну образу обломую від них те що колись було прекрасними квітами і ставлю їх назад на підвіконня.
Від них залишилися тільки фото: як тільки вони розцвіли і при денному світлі...
Сьогодні, тобто вже вчора, по дорозі додому мене зупинила дівчина:
- Добрий день. Це радіо трек. Можна задати вам питання.
- Ну, припустимо можна.
- Щоб мало статися для того, щоб ви пішли на акцію протесту?
І це питання лунає тоді, коли я перед цим цілу годину думала про те, як усіх політиків звозять на безлюдний острів далеко від цивілізації, дають їм років так 5 на влаштування свого життя, а потім по них б’ють їх же зброєю масового знищення і десь так з рік після того показують по телику їх обгорілі трупи, шукають виноватців цієї події, не знаходять, і забувають.
Або як усіх... Ну ладно, про свої потаємні думки більше не буду, бо ще подумаєте, що я збочинка.
Ну то що б мало статися для того, щоб ви пішли на акцію протесту?
Коли всі навколо триндять і триндять про війну, про імовірне наближення третьої світової, про всякі там пророцтва Ванги і т.д, і т.п. хочеться якогось позитиву. Згадалася мені стара, навіть дуже стара, пісня російського гурту 7Б. Мені особисто настрій підняла. Може ще когось налаштує на позитив.
Em Am
Верхний этаж с видом на небо
C G(D)
Мы будем ласкать на нем звезды
Em
Своими глазами.
Проснулась звезда, так похожа на солнце,
Что веками светила над нами
Обжигая лучами.
C
Припев: Но когда-нибудь будет,будет
G
Жара даже лютой зимой
Am
И когда-нибудь станет, станет
Em
Это время добрей.
И быть может быть будем, будем
Мы любить под счастливой звездой
И быть может быть станем, станем
Мы друг другу нужней.
Тысячи лет мы так и жили
Время терпело, небо чернело
Над нами
Устала Земля от войн во Вселенной
От них она стала холодной,
Как ночная луна.
Припев.
В пошуках істини можна блукати половину життя. Заглядати в закутки свого серця, в очі випадкових перехожих, книжки старовинних мудреців. Міф, що істина одна. В кожного вона своя.
Протилежними до істини є поняття брехні та помилок. Як правило, це людям найближче. Бо брехати та помилятись - легше.
Особисто я ще в пошуках тої самої істини. Зрозуміло, що 2+2=4. А от буття я ще не осягнула.
Все знают, шо Котег прямоленейный чувак, и говорит все почти прямо и не скрывая..так вот, сегодня я открою тему о своих личных сообщениях, иногда получая их можно просто смеятся круглосуточно, а иногда приходит сообщения не от очень воспитанных людей скажем так,и щас я сделаю заявление:"Уважаемый аноним-трус Я не покину Хб, хоть ты обкакайся. все равно не покину!" сегодня я не буду открывать имена те кто просто радует меня, дабы не опозорит людей,так, вот что самое интересное, когда я говорю серьезно, все думают что я шучу, а когда я шучу, все думают что я говорю серьезно, вот например, один молодой чувак, три дня доказывал мне что я администраор ХВ и ХБ, так как я все знаю, если я знаю как сделать запись, это не значит что я все умею здесь и тем более на ХВ я не зарегистрирована,да приятно приятно канешно,но все таки если ты будешь заигрывать с шоколадкой будет в два раза приятнее! а вот когда я шучу то одна девочка подумала что я серьезно, вот пример:"Ты тоже являешся фанаткой Виталика Козловского? Очень приятно познакомится.Наконец-то я нашла однодумницу. А как тебя зовут если не секрет? Я никогда в жизни не попрошу Виталика чтоб он мне тягал мебель ты что.. разве ему нужно тягать мебель ведь он такой классный его место на сцене. Я на него не сколичко не обижаюсь, разве на него можно обидеться. Ну я не против чтоб он ко мне в гости пришел но тягать мебель никогда!!!!". А вот не давно на мой ящик пришло 20писем, там предложение вступить в сообщество в как их-то монахов, ребята если у меня есть проблемы, то это не значит что я буду собиратся идти в монахи, спасибо за заботу. Прошел бум Линд Табагари (матюк а не фамилия), и на ее место заявилась новая преступница, сейчас в себе я открыла новый талант Шерлока Холмса и как мое дело будет закрыто я сдеалю вам Огромную Сенсацию!!!!!!так шо ждите..(это была реклама), а теперь я хочу вам сказать умную вещь: " Ребята, давайте думать что пишим в личку" Котег почтальон.
Привет, друзья! Только приехала из райского уголка Украины, из Крыма.
1. Сперва хочу выразить огромную благодарность замечательной девушке Женечке за приглашение, за чудесно проведенных 4 дня в Крыму. Женя - очень хороший человечек, таких людей надо ценить и уважать!
2. Впечатления от поездки
Итак, таков был маршрут: Симферополь-Мангуп-Севастополь-Балаклава-Симферополь.
Симферополь мне понравился. Мы гуляли с Женечкой по ул. К. Маркса, Пушкина, в парке, по аллее кованных фигур. А особенно мне понравилось, когда мы выбрались на вершину горы (к сожалению, названия не помню), и смотрели на вечерний город, светящийся разноцветными огнями!!!
Здесь отображаются последние записи тех блоггеров, которых вы добавили в друзья. Список друзей вы можете просмотреть здесь. Редактировать список и разбивать друзей на группы можно здесь.
17:06
Лента друзей RSS